__('Фон')

Поняття допиту в кримінальному судочинстві

188

На даний час ми нерідко чуємо про допит осіб, чи навіть були учасниками допиту, адже ніхто не застрахований від того, що може бути допитаний правоохоронними органами. Та не всі розуміють значення і поняття цього терміну. 

1. Поняття, підстави та сутність допиту

Допит - це досудовий процесуальний засіб слідчого, прокурора чи суду одержати інформацію від допитуваного для встановлення достовірних даних про події, що мають відношення до розслідування справи та мають доказове значення. Це найбільш поширений метод отримання доказів, що є сукупністю прийомів і засобів «правильного» спілкування органів досудового розслідування з допитуваними.

З визначенням мети допиту формуються і основні його завдання. Все повинно бути чітко продуманим та максимально деталізованим для кожного допитуваного, враховуючи при цьому саму особу і її характер. Чіткі питання та пред’явлені докази органом розслідування повинні бути такими, що дадуть змогу максимально розкритися допитуваному. 

Підставою допиту може стати наявність інформації, що певній особі відома або можливо відомі відомості по справі, яка знаходиться в кримінальному провадженні. Потрібно звернути увагу, на виняткові підстави для проведення оперативно-розшукової діяльності визначені ст. 6 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», що спонукають до допиту осіб. Серед них: готування певних осіб до вчинення злочину, переховування чи ухилення від відбування кримінального покарання, безвісно відсутніх, становлення реальної загрози.

Види допиту розрізняють за процесуальним становищем допитуваного, за віковими особливостями, за проведеною  послідовністю, за суб'єктом, але до особливого різновиду допиту відносимо перехресний допит відповідно до ч. 7 ст. 352 КПК України та допит двох осіб одночасно, які  вже раніше були допитані відповідно до ч. 9 ст. 224, ч. 14 ст. 352, ч. 4 ст. 356 КПК України. 

2. Загальні положення процесуального характеру допиту 

Загальні положення процесуального характеру допиту відображені в ст. 224 Кримінально процесуального Кодексу України. Особа викликається слідчим повісткою, яка надсилається звичайною поштою чи електронною, можливо також і телефонним дзвінком. Законодавством всі методи повідомлення не заборонені згідно ч. 1 ст. 135 КПК України, але вони належним чином повинні бути зафіксовані. Виклик повинен бути не пізніше трьох днів до дня прибуття.

Проводиться допит в службових приміщеннях досудового розслідування чи за погодженням допитуваної особи в іншому належному місці. Кожен свідок дає покази без присутності інших учасників справи. Триває він близько двох годин, або вісім годин з перервами. Кожному свідкові роз’яснюються права, наприклад: не відповідати на запитання, які прямо заборонені законодавством України (лікарської таємниці чи таємниці сповіді, свідчення проти себе чи близьких ч. 1 ст. 66 КПК України та ін.). Обов’язково повідомляють про настання кримінальної відповідальності за відмову від давання показів чи заздалегідь дачу неправдивих показів (ст. 67 КПК України).

В свою чергу потерпілому наголошують за наслідки саме за дачу неправдивих показів. Адже посилаючись на ст. 56 КПК України потерпілий може відмовитися від дачі показів чи пояснень. 

Підозрюваний в кримінальному провадженні відповідно до ч. 3 ст. 42 КПК України має право не свідчити з приводу підозри проти самого себе чи взагалі відмовитися відповідати. Особа, яка проводить допит, зупиняє його після отримання такої заяви.

При допиті, згідно законодавства, може бути залучений перекладач. Можливо й власноруч викласти свої покази, але потрібно бути готовими до додаткових питань. 

Допит ведуть лише прокурор та слідчий, чи за письмовим дорученням працівники оперативно-розшукової діяльності. Допит завершується після того, як слідчий чи прокурор задали всі запитання. 

Зважаючи на вищевикладене, зробимо висновок, що «допит в кримінальному судочинстві» - це складний психологічний процес із врахуванням розробленої тактики спілкування слідчим з особою, яку повинно бути допитано.