__('Фон')

Судова практика накладення арешту на суми ліміту ПДВ

192

Вступна частина

Розповсюдженим методом виконання провадження по кримінальній справі є застосування методу накладання арешту на різні предмети матеріального світу винного суб'єкта. В боротьбі з протидією від уникнення  сплати податків підприємствами відповідні державні органи широко застосовують арешт в електронній формі (СЕА ПДВ)  суми податку на додану вартість, як метод впливу. 

Цей арешт взагалі позбавляє суб’єктів підприємницької діяльності проводити реєстрацію своїх податкових розрахунків, які також являються податковим зобов'язанням підприємства перед державою. Наслідком цього є  застосування санкцій у вигляді штрафу до цього об'єкта  за несвоєчасне подання податкової накладної і відсутність можливості отримувати податковий кредит  (ст.198 ПК України). Підприємство виявляється в складній ситуації через недосконале нормативне регулювання.

 Реєстр судових рішень містить безліч правочинів, виданими слідчими суддями і винесені внаслідок  розгляду заяв досудового слідства, відносно застосування арешту на суми ліміту ПДВ, спостерігаєм, як приклад ухвала слідчого судді видана в Херсонському міському суді Херсонської області від 22 серпня 2018 р., справа № 7 66/15613/18.

Правова позиція  суду І інстанції та ІІ інстанції щодо даного питання значно різниться. Хоча протягом 2019 року можна спостерігати, що більшість все таки зважає на рішення апеляційних судів. На жаль, така ситуація буде тривати доти, поки Верховний суд України не висловить єдину позицію по даному питанню.

Для аналізу використаємо ухвалу (рішення) одного з районних судів м.Києва від 02 травня 2019 р., справа № 757/21146/19-к щодо  заборони розпоряджатися сумою ліміту ПДВ в СЕА ПДВ, тобто їхній арешт. Ще одну  послідовну ухвалу апеляційного суду  від 07 жовтня 2019 р., справа  757/21146/19-к .  Це одні з яскравих прикладів судової практики даного питання.

 

  • Аналіз ухвали районного суду від 02 травня 2019 р., справа № 757/21146/19-к

 

В районний суд звернувся прокурор  належного відділу Генеральної прокуратури, з письмовою заявою про застосування впливу на певне підприємство  шляхом накладення арешту на наявне майно у цій кримінальній справі. Прокурор аргументує те, що є нагальна потреба застосування саме цього методу.  Вважаючи предметом даного правопорушення - грошові збереження (тобто майно) відносно ст. 209 КК ,  вони є об'єктом  правопорушення.

Слідчий суду пояснює, що застосування арешту до коштів є гарантованим заходом для збереження доказів  по справі ( ст. 98, п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України).  

Він зробив таке узагальнення, прокурор має належне пояснення своєї позиції і маючи відповідні підстави (керуючись своїм тлумаченням) для позитивного рішення по справі, тобто обмежує право використовувати за належністю кошти ліміту ПДВ зазначеного переліку підприємств.

Час згадати, ПДВ – це непрямий податок, який сплачується за кошти кінцевого споживача. Тобто підприємства, які нараховують це зобов’язання, і реалізують його, являються податковими агентами.  А суми нарахування податку є власність держави. Виходить, що арешт лімітів ПДВ спричиняє збиток державі і порушує виконання податкового обов’язку саме платника податку. Слідчі та прокурори повинні діяти в інтересах держави, а тут відбувається навпаки.

В КПК України міститься норма, де доказами, які є речовими в справі є матеріальними об’єктами, що вважаються знаряддям правопорушення, містять відомості, ознаки даного злочину. Виходячи з вище описаного, як доказове джерело злочину можуть використовуватися – грошові цінності, також можуть бути і  інші речі, якщо вони набуті вчиненим правопорушення. 

 Слідчий випускає зі своєї уваги питання відповідності активів суми ліміту ПДВ до ознак речових доказів відображених в нормі ст.98 КПК України.  Звернуть увагу потрібно було на те, що суми лімітів ПДВ окреслюються абстрактним значенням і не закріплені Кримінальним процесуальним кодексом України, тобто не окреслюються як речові докази. Податок на додану вартість - це один з загальнодержавних податків (види ст.9 ПК України), а ліміт ПДВ це обсяг податку, який ніяк не актив чи майно даного підприємства. Як наслідок, це не знаряддя вчинення злочину, при відсутності ознак матеріального об’єкта, а використовуються лише для обліку. Як результат фінансової роботи підприємства отримується ліміт ПДВ. 

Схоронність речових доказів є обмеження щодо розпоряджання певним наявним майном (ст.170 КПК України). Застосування арешту – це тимчасове вирішення слідчого судді або суду право вчиняти якісь дії з майном, яке арештоване, про що виноситься ухвала. 

Предмет застосування накладення арешту може бути:

  • Майнові речі;
  • Корпоративні права,
  • Готівка та банківські рахунки;
  • Цінності, операції та папери, які мають цінність.

Як бачимо даний ліміт податку - відсутній.

Рахунки, які містяться в СЕА ПДВ не регулюються Законом України «Про виконавче провадження»

Тому,  зважаючи на вищевикладенне, підводимо підсумок, позитивне рішення  прокурорського клопотання про застосування саме цьо методу впливу є не зовсім правомірним і цілком очевидно, що подано скаргу.

2. Апеляційний суд  та його ухвала від 07 жовтня 2019 р., справа  757/21146/19-к

Отже, як зазначалося  вище адвокатом, що представляв інтереси підприємства ним подано скаргу, згідно норм чинного законодавства оскарження в апеляційному суду, на ухвалу І інстанції суду. 

Суддівська Колегія оголосила підсумок, не дотримуючись думки по заключенню судді та прокурора щодо питання арештованого майна. Тому аналізуючи і дотримуючись законодавства України і для правильного вирішення питання скарги та посилаючись на відповідні статті КПК України (ст.94, 132, 173) розраховує достатність доказової бази, правову підставу, яка спіткала до вчинення саме такої дії та можливі особливі обставини, які можуть настати для наявних третіх осіб, розмір шкоди і т.п.

Суддівська Колегія посилаючись на норми КПК України, не побачила правомірних причин та підстав, доказового джерела в заяві прокурора. Так слідчий суддя, належним чином не дослідив  їх приналежність до ст.94 КПК України. Також в ухвалі апеляційного суду є посилання на підстави зазначені вище в коментарі щодо ухвали районного суду в м.Києві (ст.170 КПК України). 

Вбачаючи однобічність і  відсутню об’єктивність судового процесу з порушеннями вимог КПК України апеляційний суд скасовує ухвалу накладення арешту на суму лімітів ПДВ та задовольняє скаргу законного представника підприємства.

         Висновки

Стверджувати щодо єдиної судової практики в спорах накладення арешту на суми лімітів ПДВ зарано. Зустрічаються рішення, як на користь податківців, так і на користь суб’єктів підприємницької діяльності. 

Однак, аналізуючи ухвали по даному питанню за 2019 рік більшість винесена на користь суб’єктів підприємницької діяльності. Посилаючись на недодержання законодавства в межах розгляду цього питання. 

Спостерігаючи за зазначеними обставини в ухвалах слідчого судді тему, яку ми розглядали робимо висновок, що суб’єкту підприємницької діяльності, до якого застосований зазначений метод впливу, необхідно подавати апеляційну скаргу для захисту своїх інтересів.