__('Фон')

Перевірки

Гарних податків не буває!

Перевірки Держпраці

Зверніть увагу: акт перевірки в судовому порядку не оскаржується, оскільки він не є документом, що встановлює права чи обов’язки. Оскаржуватись може те рішення, яке буде прийнято на його підставі. 

Адміністративне та судове оскарження ППР

За результатами податкової перевірки на підставі складеного Акту владним органом може бути прийняте рішення про застосування відповідальності платника податків внаслідок виявлених порушень законодавства, про що суб’єкт господарювання отримує Податкове повідомлення-рішення.

Планові перевірки ДФС

Бути виключеним з плану перевірок цілком можливо, але для того потрібні вагомі підстави

Експерти з питань: Податкові суперечки

Податкові спори

Податкові спори зустрічаються доволі часто. Виникають вони між платниками податків та органом податкової служби України. Кожен рік вказаний перевіряючий орган проводить тисячі як планових так і позапланових процесів перевірок. Вони допомагають виявляти порушення у виплаті податкових зобов'язань платників у вигляді зменшення чи збільшення їх суми.

Податковий спір виникає у той момент, коли платники відмовляються відповідати по донарахуваннях, та звертаються до суду з метою розв'язати проблему та оскаржити рішення податківців. Складність також виникає у тому, що податкова сфера регулюється крім Податкового кодексу України (далі — Кодекс) великою кількістю законів та нормативних актів, в яких майже неможливо розібратися самостійно без допомоги кваліфікованого спеціаліста.

У випадку, коли керівник установи вважає, що дії податкових органів не є законними, і не мають під собою обґрунтування, він розв'язує податковий спір.

Захист своїх прав в судовому порядку на сьогодні, є, хоча й складною процедурою, але найбільш ефективною. Вона вимагає вкладання власних сил та ресурсів, в тому числі й грошових. 

Дотримання вимог податкової щодо ведення бізнесу.

В наш час, згідно з цивільним кодексом, підприємцем може стати будь яка дієздатна людина, якій виповнилось 18 років та пройшла державну реєстрацію. Паралельно підприємець подає відповідні документи в Державну податкову службу щодо реєстрації, як платника єдиного податку, а при необхідності, як платник ПДВ.

Підприємець самостійно розраховує суму грошових зобов'язань, яку показує у податковій декларації, що надає в перевіряючі органи в установлені на законодавчому рівні строки. Це узгоджена сума. Податком обкладається дохід, отриманий платником податку в певний розрахунковий період. Сплата податків повинна відбутися не пізніше 10 календарних діб після граничного строку, встановленого Кодексом, якщо не підпадає під ряд зазначених в ньому випадків. Весь вантаж відповідальності за помилки у нарахуванні грошових зобов'язань лягає цілком на підприємців.

Існують випадки, коли перевіряючі органи податкової служби самостійно визначають суму грошових зобов'язань. Це відбувається, якщо:

  • податкова декларація не подається у встановлені строки;
  • виявлення фактів того, що підприємець здійснює додаткову діяльність, внаслідок якої отримує дохід, що не відображає у декларуванні;
  • після перевірок підприємця органом, що здійснює перевірку та виявлення порушень чи помилок, при заповненні декларацій та уточнювальних розрахунків;
  • підприємець порушує правила, що існують щодо підрахунку, нарахування, утримання на користь відповідних бюджетних служб грошових зобов'язань та їх своєчасній сплаті.

Коли грошові зобов'язання нараховуються перевіряючим органом, він відповідає тільки за їх своєчасне погашення.

Оскарження дії або бездіяльності податкових інстанцій

Дії визначають собою активну поведінку органів контролю, що впливають на свободу, інтереси та права осіб, що сплачують податки. Бездіяльність пов'язана з пасивною поведінкою органів, які здійснюють контроль.

В Кодексі зафіксовані права платників податків оскаржувати діяльність та бездіяльність, будь-які рішення органів контролюючої служби, індивідуальну та узагальнюючу консультації. Для розв'язання проблеми вони можуть звернутися зі скаргою на перевіряючу інстанцію до вищого контролюючого органу або до суду. В більшості випадків вони вимагають скасувати частину або повністю акт перевірки та відмовляються виконувати висновки, що в ньому наведені.

Оскарження проводиться двома шляхами:

  1. Адміністративне;
  2. Судове.

Громадянин України, що звернувся зі скаргою чи заявою на податкові органи має право висказати свою думку особі що здійснює перевірку, бути в курсі перевірки, мати доступ до матеріалів перевірки, що проводиться по його заяві чи скарзі, надавати будь-які документи або ініціювати їх запит перевіряючими органами, брати участь при розгляді своєї справи, найняти адвокат, який би відстоював права свого підзахисного, отримати письмову відповідь про кінцевий результат, у випадку отримання збитків, позивач має право вимагати їх відшкодування.

Адміністративне та судове оскарження ППР

    В статті 17 Кодексу закріплено право платників податку оскаржувати дії та прийняті рішення перевіряючих органів. Згідно зі ст. 56 Кодексу податкове рішення оскаржується у встановлений на законодавчому рівні термін та відповідно до певного порядку адміністративним чи судовим шляхом. Якщо предметом спору стали індивідуальні чи узагальнені податкові консультації, які були надані підприємцю, то він має право оскаржити безпосередньо наказ, яким вона була затверджена, у випадку, коли вона не відповідає змістом нормам сплачених грошових відшкодувань.

Адміністративне оскарження – його застосовують при необхідності оскаржити офіційні документи органів податкової служби, які будь-яким чином впливають на права чи обов'язки платників податків. День, в який закінчується адміністративне оскарження є днем коли грошове зобов’язання платника податків вважається узгодженим. Треба наголосити, що до офіційних документів не відноситься акт перевірок. Тому адміністративне оскарження до них не використовується. У випадку надання скарг на податкові органи використовують порядок, що регламентується ЗУ“Про звернення громадян”.

При поданні позову до суду, в якому платник податків вимагає скасувати чи визнати протиправним ППР, виплата грошових зобов'язань тимчасово припиняється до дня винесення остаточного рішення суду по цій справі, бо вони мають статус неузгоджених.

Якщо рішення органів податкової служби було оскаржено в судовій інстанції, то в адміністративному порядку воно не оскаржується. Впродовж 1095 дн. з початку надходження ППР особа, що сплачує податки, може його оскаржити. Але згідно зі ст. 57 Кодексу платник податкових зборів має сплатити грошові зобов'язання впродовж 10 діб після отримання прийнятого рішення перевіряючого органу, крім тих випадків, де він починає процедуру оскарження. Тому, щоб ця сума не вважається узгодженою, процедуру оскарження необхідно розпочати не пізніше, ніж через 10 діб. Не розтягувати період на 1095 діб.

Якщо справа доходить до суду, то зазвичай у судді на руках дві справи щодо одного рішення. Перше надає платник податків, що оскаржує рішення податкового органу, друге надає контролюючий орган, в даному випадку податкова служба, щодо стягнення грошових зобов'язань з позивача. В цьому випадку для платника податків буде актуальним надати до суду додатковий позов щодо припинення паралельної справи, до отримання ним рішення по своїй справі. Суд приймає рішення тимчасово зупинити роботу по позову податкової служби та має можливість визнати грошові зобов'язання не узгодженими до моменту вироку суду.

Якщо рішення органів податкової служби було оскаржено в суді, то в адміністративному порядку воно не може бути оскарженим. Але згідно зі ст. 56 Кодексу, у тому випадку, якщо ППР оскаржувалася в адміністративному порядку, то впродовж місяця після того дня, коли закінчилось адміністративне оскарження, особа, що сплачує податки, має право розпочати судове оскарження.

Планові та позапланові перевірки

Проведення будь-яких перевірок це прерогатива податкових організацій.

Розрізняють документальні, камеральні та фактичні перевірки.

Документальні перевірки мають дуже широкий спектр. Місце проведення — підконтрольний орган. Вивчаються питання не тільки ті, що стосуються врегулювання податків, а й загальні щодо дотримання трудових відносин роботодавця з працівниками, перевіряються документи, звітність, у тому числі декларації, первинні документи, накладні, все, що пов'язано із податками та дотриманням вимог чинного Кодексу та відповідних підзаконних актів.

У свою чергу вони поділяються на:

  • планові – проводяться відповідно до затвердженого начальником податкової інстанції плану-графіку заходів перевірок. Він публікується на офіційному інтернет-сайті виконавчої служби до 25 грудня попереднього року. Платники податків і зборів заздалегідь повідомлені про проведення такого заходу. Найчастіше в план-графік включаються установи, що мають проблеми зі своєчасною виплатою грошових зобов'язань та інші проблеми із законодавством. Такі підприємства мають різні рівні ризику: незначний, середній та високий. Незначні перевірки проводяться не частіше, ніж 1 раз на 3 роки, при середньому – 1 раз у 2 роки, при високому – не більш ніж 1 раз на рік. Перевіряються тільки питання, які стосуються підрахунку, нарахування та своєчасних виплат податків та відповідних зборів. Перед проведенням кожної перевірки складається відповідний наказ, затверджений керівником податкової установи. Обов'язкова умова проведення — надання керівнику установи, що перевіряється, не пізніше ніж за 10 днів до її проведення – повідомлення. Повідомлення надсилається рекомендованим листом або надається під розписку.
  • позапланові – проводяться контролюючим органом у випадку, передбаченому вимогами Кодексу. А саме: отримання інформації щодо порушення платником податків Кодексу; несвоєчасне подання податкової декларації, звітів, розрахунків та інших документів, що пов'язані зі сплатою податків; виявлена розбіжність між даними, що надає платник податків, даними реєстрів та систем даних і фактичним прибутком, у випадку реорганізації або закриття установи, якою володіє особа, що сплачує податки; наявність скарг на підприємця. Як і у випадку проведення планової перевірки керівник підписує відповідний наказ, який надається керівнику установи, що перевіряється, безпосередньо перед проведенням перевірки.
  • виїзні – проводяться за межами перевіряючого органу, на місці розташування або місце перебування підприємництва.
  • невиїзні – проводиться безпосередньо в органі податкової служби.

Камеральні перевірки

Камеральні перевірки проводяться на місці, в контролюючому органі. За основу береться інформація, яка витягується з податкових декларацій, грошових розрахунків, а також відкритих та закритих Електронних систем і реєстрів, які містять дані про платника податків та скоєні ним операції. Порядок проведення Камеральні перевірки мають свій, певний порядок проведення, який регулює ст. 76 Кодексу. Обґрунтуванням для її проведення може стати перевірка своєчасності реєстрації та подання податкових декларацій, накладних, грошових розрахунків до Єдиного реєстру обліку податкових накладних, внесення в них змін, коригування помилок, своєчасність сплати грошових зобов'язань. Інформація під час перевірки використовується тільки та, що існує у необхідних базах даних.

Камеральна перевірка проводиться співробітниками податкових органів податкової служби без ставлення керівництва установи до відома та без отримання спеціального дозволу на її проведення. Присутність платника податків та його згода також не потрібні. Перевіряється вся звітність, яка стосується податків та зборів. Після перевірки видається відповідне рішення, оформлення якого проводиться згідно з вимогами ст. 86 Кодексу. Головні вимоги – це дотримання 30-денного календарного строку перевірки податкової декларації, що починає відраховуватися від граничного дня її подання або у випадках передбачених Кодексом, з дня фактичного надання.